Точки неповернення. Україна відзначає День гідності та свободи на честь двох революцій, які втримали її незалежність
21 листопада Україна відзначає День гідності та свободи — пам’ятну дату, яка збігається з початком Революції гідності 2013−2014 років та Помаранчевої революції 2004 року.
Обидві події стали визначальними для історії незалежної України, адже обидві зламали спроби Москви отримати ще більший контроль над Києвом — зокрема і шляхом активної підтримки проросійських сил в Україні.
21 листопада 2004 року відбувся другий тур президентських виборів, у якому фальсифікації на користь Віктора Януковича були настільки масштабними та очевидними, що вже вранці 22 листопада Майдан Незалежності в Києві перетворився на центр багатотисячного громадського спротиву. Унікальна для сучасного світу акція, коли десятки тисяч українців, незгодних з підробкою результатів голосування, влаштували безперервну демонстрацію, тривала до 26 грудня — дня повторного другого туру. Представники різних політсил об'єдналися навколо тодішнього опозиціонера та експрем'єра Віктора Ющенка, який і став третім президентом України за підсумками повторного другого туру, призначеного Верховним Судом. Чимало завсідників сцени Майдану згодом стали зірками політики й посіли вагомі посади у новій владі. Президентство Ющенка, хоча й сповнене внутрішньополітичних розбратів, заклало ключові підвалини для євроатлантичної інтеграції України та повернення українцям правди про національну історію.
Читайте також:
Віктор Ющенко у грудні 2004 року / Фото: Anatoly Medzyk/Reuters
Дев’ять років потому майже в той же час в Україні розпочалася Революція гідності. 21 листопада 2013 року група активістів і журналістів вийшла на Майдан Незалежності в Києві, щоб висловити протест проти рішення згорнути процес приготування до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом — безпрецедентного кроку, на який пішов Кабмін на чолі з Миколою Азаровим. Так почалася драматична сторінка історії України: Євромайдан переріс у революцію, наслідком якої стало повалення режиму проросійського президента Віктора Януковича.
Читайте також:
Тоді пізно ввечері 21 листопада близько 2 тисяч киян вийшли на Майдан, відгукнувшись на заклик журналіста Мустафи Найєма у соцмережах. Люди були обурені відмовою уряду від курсу на євроінтеграцію. Вони мали з собою прапори України та ЄС, протест не координувався ніким з політиків. Згідно з задумом, мирна акція непокори мала тривати цілодобово. Близько 150 активістів залишилися на ніч біля стели на Майдані.
У подальші дні до акції долучилася молодь, зокрема студенти, та українці проєвропейських поглядів. Переломною подією революції стала ніч проти 30 листопада 2013 року, коли загони силовиків під приводом «зачистки» Майдану для встановлення новорічної ялинки розігнали близько 400 протестувальників, що ночували на головній площі Києва. Силовики оточили простір біля стели Незалежності і почали силоміць виводити людей, били їх руками, ногами й кийками, час від часу кидаючи в юрбу вибухопакети. Близько 80 мітингарів зазнали травм, були постраждалі й серед журналістів. Ці кадри шокували всю Україну, і вже в неділю, 1 грудня, на Майдан і центральні вулиці Києва вийшло, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 млн протестувальників.
Євромайдан 22 грудня 2013 / Фото: Сергій Бабенко / maidanmuseum.org
8 грудня 2013 року відбувся Марш мільйонів: народне віче озвучило ультиматум Януковичу. Від нього вимагали впродовж 48 годин відправити у відставку уряд Миколи Азарова і звільнити активістів, яких було затримано після початку протестів.
Марш мільйонів 8 грудня 2013 / Фото: Богдан Пошивайло
Сніг і холод не заважали десяткам тисяч людей щодня відвідувати мітинги на Майдані, а відсутність реакції влади згодом зробила відставку Януковича однозначною вимогою протестувальників.
Протистояння загострювалося дедалі більше — зокрема після того, як 16 січня 2014-го Верховна Рада з грубими порушеннями регламенту і законодавчої процедури ухвалила «диктаторські закони» — пакет законопроєктів, що суттєво обмежував можливості для проведення протестів та роботу ЗМІ в Україні.
22 січня 2014 року, Революція гідності пройшла точку неповернення. Після кількох днів протистояння довкола вулиці Грушевського в центрі Києва на очах протестувальників загинули перші учасники Майдану — Сергій Нігоян і Михайло Жизневський.
Читайте також:
Рубікон Майдану. У ці січневі дні в Києві були вбиті перші учасники Революції гідності
Ще ніколи раніше в історії незалежної України масова мирна акція не призводила до насильницької смерті людей. Ані Революція на граніті початку 1990-х, ні Помаранчева революція 2004-го року не знали подібних вбивств і трагічних смертей.
«Кров’ю 22 січня, публічним розстрілом беззбройних в прямому ефірі Янукович відрізав собі шляхи назад. І відрізав шляхи назад тим, хто вийшов на Євромайдан», — писав про загибель перших майданівців Юрій Бутусов у 2017 році.
Читайте також:
Фінальний відлік. Останні дні Революції Гідності — хроніка подій 20−22 лютого 2014 року
Тоді ще ніхто не знав, що всього через місяць — 18−21 лютого 2014-го — рахунок загиблих відразу піде на десятки, а не одиниці. Розстріл Небесної сотні став фінальною крапкою у політичному житті Віктора Януковича в Україні.
Бійці Самооборони несуть пораненого побратима до медпункту на Майдані Незалежності. Того ранку снайпери відкрили прицільний вогонь по неозброєних протестувальниках на Інститутській. Загинуло 48 цивільних. / Фото: REUTERS/Yannis Behrakis
У ніч проти 22 лютого Янукович втік зі свого маєтку Межигір'я і вже черед дві доби опинився в Росії. Тоді ж, 22 січня 2014-го, 328 народних депутатів підтримали постанову Верховної Ради про самоусунення Януковича з посади президента України. Парламент призначив позачергові вибори президента на 25 травня 2014 року, на яких переміг Петро Порошенко.
Тим часом ще до втечі Януковича, 20 лютого 2014 року, Росія вторглася в Крим і розпочала операцію з його окупації, а через лічені тижні поклала початок війні на Донбасі. Російська війна проти України триває вже майже 12 років, з яких майже чотири РФ веде повномасштабне вторгнення проти України, цинічно називаючи Революцію гідності «переворотом» у Києві.
Україна ж вшановує дні початку обох знакових революції, які допомогли зберегти її суб'єктність, як День гідності та свободи 21 листопада — відповідно до указу президента Порошенка від 13 листопада 2014-го. Цей пам’ятний день замінив собою День Свободи, який відзначали 22 листопада на честь Помаранчевої революції у 2005—2011 роках, але скасували указом Януковича.
День гідності та Свободи встановлено "з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття". У цю дату віддають шану «патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору».
