День Героїв: історія свята та сучасні українці, які стали його символами
23 травня в Україні відзначають День Героїв — борців за свободу країни, починаючи від лицарів часів Київської Русі і до учасників Революції Гідності, бійців АТО/ООС на Донбасі, нинішніх захисників України.
Довідково: Ідея пам’ятної дати, яка б вшановувала борців-героїв, зародилася в національно-визвольному русі під час Другої світової війни. Її запровадили постановою другого Великого збору ОУН у квітні 1941 року. Згодом День Героїв відзначала українська діаспора. У незалежній Україні День Героїв 23 травня стали відзначати здебільшого після нападу росії у 2014 році.
День Героїв Української Революції
У квітні 1941 року в Кракові відбувся Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів. Саме він на десятиліття вперед визначив шлях боротьби і політичні напрямні революційно-визвольного руху українського народу.
Згідно з політичними постановами Збору, ОУН визначила метою боротьби «Суверенну Соборну Українську державу, визволення поневолених москвою народів Східної Європи й Азії, новий, справедливий лад на руїнах московської імперії».
«Єдиним шляхом до осягнення наших цілей — є Українська Революція в московській імперії СССР — у парі з визвольною боротьбою поневолених москвою народів під гаслом: „Свобода народам і людині!“» — йшлося в документі.
Окремими постановами саме цього Збору було затверджено герб організації — тризуб із мечем, прапор — червоно-чорний, вітання — «Слава Україні!» і відповідь — «Героям Слава!». А також обов’язкові для всіх членів організації свята: Свято Соборності 22 січня (день проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР у 1919 році), Свято Героїв Революції 23 травня (в пам’ять про загибель засновника ОУН, полковника Армії УНР Євгена Коновальця) і День боротьби 31 серпня (на честь звільнення Києва від більшовиків військами УНР та ЗУНР у 1919 році).
Постанови ІІ Великого Збору Організації Українських Націоналістів, що відбувся у квітні 1941 р. ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 372. — Т. 13.
Як бачимо, День Героїв від початку був символічно прив’язаний до боротьби проти московської колоніальної імперії. Тобто вшановував українських вояків та воячок — борців за Суверенну Соборну Українську державу — лицарів княжої доби Руси-України, що протистояли ордам Боголюбського та інших князів залісся й ординських васалів, козаків Гетьманської доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців, вояків Армії УНР, УГА, ОУН, УПА. Вшановує він також Героїв Небесної Сотні та сучасної національно-визвольної московсько-української війни. Адже кінцева мета боротьби — ліквідація московської імперії та новий справедливий лад на її руїнах — ще не досягнута.
