4 червня День пам"яті дітей, які загинули від збройної агресії росії
4 червня – День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок російської агресії проти України.
За даними Офісу Генерального прокурора України, на 4 червня 2023 року щонайменше 1490 дітей постраждало в нашій країні через повномасштабну війну. Ювенальні прокурори підрахували, що загинуло 485 дітей та понад тисячу отримали поранення.
Ці дані не остаточні, оскільки правоохоронні органи не мають доступу до всіх територій через активні бойові дії, окупацію тощо.
Не менше вражає кількість українських дітей, депортованих російськими окупантами. За даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, таких дітей може бути близько 150 тисяч. Національне інформаційне бюро верифікувало імена 19501 дитини.
Згідно з національним і міжнародним правом такі дії російської федерації є незаконними. Адже, щоб іноземець міг усиновити дитину, яка є громадянином України, держава має дати на це згоду. Годі й говорити, що Україна такої згоди не давала. Парламентська асамблея Ради Європи на весняній сесії 2023 року визнала злочином геноциду депортацію українських дітей до росії. Росія намагається прикрити свої дії ширмою «евакуації», «вивезення на необхідне лікування», «надання захисту і порятунку».
Але правда така – часто без дозволу батьків чи законних опікунів неповнолітніх депортують на територію росії, у тимчасово окуповані райони Донецької та Луганської областей, в Крим. Ще навесні 2022 року в рф максимально спростили законодавство щодо набуття російського громадянства українськими сиротами та позбавленими батьківського піклування, а також полегшили процедуру усиновлення українських дітей росіянами.
Подібні практики не нові. У нацистській Німеччині діяла організація «Лебенсборн» (з німецької «джерело життя»). Спершу це був притулок для німецьких дітей та одиноких матерів, але з наростанням Другої світової війни повноваження організації суттєво розширили. Однією з ключових функцій стало викрадення дітей з окупованих територій, подальша германізація та передача на усиновлення в німецькі родини. Всі хлопчики та дівчатка проходили «відбір» на відповідність «арійській расі». Тих, хто не відповідав «стандартам», відправляли у концтабори або вбивали.
Історики підрахували, що таким чином до Німеччини вивезли щонайменше 250 тисяч дітей. Лише 30 тисяч із них вдалося повернути додому.
Сучасна росія не тільки викрадає українських дітей тисячами, а, як і нацистська Німеччина, намагається змінити їхню ідентичність. Діти, яких вдалося повернути, свідчать, що їм забороняли говорити українською, змушували співати гімн росії та інші російські патріотичні пісні, примушували працювати, принижували за національною ознакою, здійснювали психологічний тиск, зокрема, говорили, що від них відмовилися батьки тощо. За непокору жорстоко карали.
Українська влада та неурядові організації працюють над поверненням дітей. Держава звернулася по допомогу до низки міжнародних організацій: ООН, ОБСЄ, Міжнародного Товариства Червоного Хреста, Глобального Альянсу національних інституцій з прав людини. Але, попри всі зусилля, процес йде дуже і дуже складно. Поки що вдалося повернути лише 371 дитину.
